Вет Нік

Дякую за твір. Надзвичайно сподобався своєю ідеєю (хоча вона і не нова - космічні кораблі поколінь). А от про людину, що бачила старт корабля, пам'ятає для чого був початок і чим планувалося закінчити, я ще не читав. Неймовірно цікаві його думки та переживання. Щиро шкодую, що твір такий короткий. Дуже сподіваюся, що буде продовження і наш герой з честю виконає своє призначення (яке йому, з усього видно, судилося) - зробити усе, щоб нащадки ніколи не забували для якої Великої місії вони існують: заснування колонії на іншій планеті. Надхнення Вам у продовженні твору.

Надзвичано цікавий твір. Цікаве закінчення з натяком на продовження. Дуже позитивні та сильні емоції викликають усі події. Так захопливо спостерігати, як лінії сходяться в одній точці і починаєш розуміти всю велич задумів героїв твору. Проблеми, підняті у творі, актуальні і на сьогодні: співіснування звичайних та надзвичайних людей. Щиро дякую автору за неймовірні емоції, які Ви у мене викликали. Бажаю Вам неймовірного надхнення та всесвітнього визнання.

Цікаво написано. Письменник, що шукає відомості про незвичайних та "страшних" людей - паралельно опис від першої особи життя цією людини - паралельно правоохоронн робота людини, яка чомусь ненавидить цих людей. І це на фоні загального питання - а кого вважати кращою людиною, чи мають право на існування ці люди, як зробити, щоб їх не було, і чи потрібно це робити? А також цілком звичайне питання телепата - палача: "Навіщо я живу. Невже без мене і мого прокляття не можна існувати людству." 

Історія мені подобається. Підняті дуже цікаві питання. Бажаю автору неймовірного надхнення та щоб муза, чи що там у Вас, ніколи Вас не покидала.

П.С. Якщо задумаєте написати ще один твір про телепатів та проблеми, пов'язані з ними та їхнім даром, то раджу прочитати роман "Человек без лица", або в оригіналі The Demolished Man. 

Щиро дякую за захоплюючу історію.