Білі мухи

Бiлi  мухи.

(пам'яті одного відомого з

дитинства вірша)

                Білі мухи налетіли

                Білі мухи налетіли,

                Все подвір'я стало білим,

                Не злічити білих мух,

                Що летять неначе пух...

                Галю, Петрику, Кіндрате,

                Годі, ледарі, вам спати!

                І побігли до санчат:

                Галя, Петрик і Кіндрат.

                Всі згори летять щодуху,

                Щоб впіймати білу муху,

                А санчата їм усім,

                Змайстрував старий Максим.

                Максим Рильський

Знов літають білі мухи...

Мерзне ніс. І мерзнуть вуха.

Знов зима зайшла, по-свійськи.

Вірш згадався, той, що Рильський:

    "...Галю, Петрику, Кіндрате,

      годі, ледарі, вам спати!"

... вже давно немає Галі.

Білий пух зими літає.

Де лежить та Галя, де?

Білий сніг з небес мете...

Вже Петро, майор спецназу,

не побачить сніг ні разу...

Ні вночі і ні під ранок.

Десь загинув - під Баграмом...

Ну. а що Кіндрат? Ще біга?

Вже старий-старий, як віхоть...

Та, лиш сніг, схопив санчата -

правнуків поповз катати.

Хоч ні к чорту теє серце.

І давно б хотів померти...

 Та ...лиш сніг і - молодіє:

"...білі мухи налетіли..."

Наче сили додає

те, що сніг іде. І є...

Так і йшло все. Рік за роком.

І Кіндрат собі - нівроку.

Новий рік. Різдво настало.

І Кіндрата вже... не стало.