Мой перевод Мандельштама

***

Безсонна ніч. Гомер. Вітрила в небеса.

Я перелік трієр читав до середини:

Цей довгий виводок, цей поїзд журавлиний,

Що над Елладою в рік давній піднявся.

Як журавлиний клин, що в інші рубежі, –

На головах царів натомість лавра піна.

Ахейські воїни! Якби ж то не Єлена,

Що Троя марна вам? Що простори чужі?

І море, і Гомер – напоєні любов'ю.

Кого ж послухаю? І ось Гомер мовчить,

І моря чорнота витійствує, шумить

І з важким гуркотом спішить до узголов'я.

***

Студена провесінь. Безхлібний, сiрий Крим, 

Як був за Врангеля, такий же винуватий.

Реп'яхи на землі, веретища у латах,  

Знайомий кисленький кусає очі дим. 

Прекрасна як завжди ранковим блиском даль,

Дерева похилі ледь-ледь забрунькувались.

Стоять, мов жебраки. I викликає жалість

Багато здобрений дурницею мигдаль. 

Природа власного не впізнає лиця,

Жахливі привиди Вкраїни та Кубані –

На повстяній землі зголоджені селяни

Вартують хвіртку, та не чіпають кільця.