Детские травми

Чуть ли не каждый человек в этом мире знает, что первая половина нашей жизни значима в формировании личности. Наше детство и то, что мы видим, слышим до семи лет откладывается в подсознании на всю жизнь. Как характер так и все сферы жизни, а также многие наши привычки формируются под влиянием среды в которой мы находимся в свои юные годы.. Если у нас спокойное детство и родители поддерживают наши начинания с любовью – это сформирует здорового как физически так и психологически человека во взрослой жизни. Но когда в семье царит насилие, раздор и недоразумение с осуждением, то это уже большая проблема. Такое поведение родителей неизменно повлияет на поведение детей, которое резко ухудшится в подростковом возрасте. Это не просто бунтарский период в поисках себя, это попытка ваших детей доказать вам родителям свою значимость.И когда это не находит отклика: их сердца закрываются и озлобляются, в результате чего родители перестают быть авторитетом для своих детей и теряют контроль над ними. Многие думают, что справится с этим при помощи жесткого контроля. Однако, нет, я вам скажу, да вы только потеряете их навсегда и даже незаметите когда, потому что ваша сила заставляет их молчать о наболевшем из-за страха наказания и отлучения (да, они еще глубоко в душе и тогда верят что все может измениться).Но родители, если вы не изменитесь и не измените тактику – вы останетесь в гордом одиночестве. Для того чтобы измениться нужна ежедневная дисциплина, но это того стоит. Многое и не нужно: только искренняя любовь и принятие и сдерживание своей темной стороны. Дети увидят перемены у вас и тогда сами без принуждения захотят стать лучше.Нужна правильная мотивация и это поощрение, подавлением вы ничего хорошего не добьетесь кроме "психологического инвалида" с которым потом всю жизнь будут проблемы, которые вам придется решать, потому что чадо будет полагаться на вашу помощь в своей несформированной самооценке.

Дитячі травми

Мало не кожна людина в цьому світі знає, що перша половина нашого життя є значима у формуванні особистості. Наше дитинство і те що ми бачимо\чуємо до семи років відкладається у підсвідомості на усе життя. Як характер так і усі сфери життя,а також багато наших звичок формуються під впливом середовища в якому ми перебуваємо в свої юні роки. Якщо у нас спокійне дитинство і батьки підтримують наші починання з любовью-це сформує здорову як фізично так і психологічно людину в дорослому житті. Але коли в сімьї панує насилля, розбрат і непорозуміння з осудженням, то це вже велика проблема. Така поведінка батьків незмінно вплине на поведінку дітей, яка різко погіршиться в підлітковому віці. Це не просто бунтарський період в пошуках себе, це намагання ваших дітей довести вам батькам свою значимість. І коли це не знаходить відклику: їх серця закриваються і озлоблюються, вслід чого батьки перестають бути авторитетом для своїх дітей і втрачають контроль над ними. Багато хто думає що впорається з цим задопомогою жорсткого контролю. Проте, ні, я вам скажу, так ви лише втратите їх назавжди і навіть непомітите коли, тому що ваша сила змушує їх мовчати про наболівше через страх покарання і відлучення(так, вони ще глибоко в душі і тоді вірять що все може змінитися). Але батьки, якщо ви не змінитеся і не зміните тактику-ви залишитеся в гордому одиночестві. Для того щоб змінитися потрібна щоденна дисципліна, але воно того варте. Багато і непотрібно: лиш щира любов і прийняття і стримування своєї темної сторони. Діти побачать зміни у вас і тоді самі без примусу захочуть стати краще. Потрібна правильна мотивація і це заохочення, подавлянням ви нічого доброго не добьєтеся окрім "психологічного інваліда" з яким потім усе життя будуть проблеми, які вам же доведеться вирішувати, бо чадо буде покладатися на вашу допомогу в своїй несформованій самооцінці.