Под настроение.

Офигенная песня.

Дивлюсь я на небо — та й думку гадаю:
 Чому я не сокіл, чому не літаю?
 Чому мені, Боже, ти крила не дав?
 Я б землю покинув и в небо злітав,
 Далеко за хмари, подальше від світу,
 Шукать собі долі, на горе привіту
 И ласки у сонця и зірок прохать
 И в світі іх яснім себе покохать.
 Бо долі ще з-малку кажусь я нелюбий!
 Я наймит у неі, хлопцюга приблудний,
 Чужий я у долі, чужий у людей!
 Хиба ж хто кохає нерідних дітей?
 Кохаюсь я лихом и щастя не знаю
 И гірко без долі свій вік коротаю.
 И в світі гірко, а як стане ще гірше…
 Я очі на небо, — и мені веселійше,
 И в думках забуду, що я сирота,
 И думка далеко, високо літа!
 Дайте ж мені криля, орлиниі криля:
 Я землю покину, на небо полину
 И в хмарах від світу на віки утону.

По-моему, она гениальна. Часто вспоминается, когда хочется побиться головой об стену.