Кассандра

"Кассандра" Леси Украïнки потрясающая. После Еврипида никто не выводил женщин на первый план, не делал женщину главным трагическим героем (не очередной джульеттой, а трагическим героем в подлинно античном смысле слова - обречённым человеком, который борется против судьбы и бросает вызов богам). Пьесы Леси Украïнки в этом смысле были первыми за две тысячи лет.

Две сцены лучше всего - объяснение Кассандры с Ономаем и спор с Геленом, что есть правда. Этот спор стоило бы прочесть всем нынешним постмодернистам, так как реплики Гелена точь-в-точь повторяют "философию" постмодернистов и постмодернистского искусства. Даже удивительно, что это пьеса девятнадцатого века. Что до сцены с Ономаем, то она - наконец-то! - даёт голос всем тем героиням старых пьес и эпосов, которых счастливые победители, "спасители народов" и герои брали в жены.

Будущим женам в этих пьесах и поэмах слова не давали, а то бы они наверняка сказали то же, что Кассандра в тексте Леси.

Ономай

(входить і спиняється у порога. Мовчання)

Царівно, радуйся.

Кассандра мовчить.

Я соромливість

високо поважаю, але все ж

бажав би я почути слово,

хоч те єдине, що мені належить.

Кассандра

Ти певен, що воно тобі належить?

Ономай

Твій батько й брат запевнили мені

те слово.

Кассандра

Так від них ти й чув його,

а я тобі його не запевняла,

та ти ж і не просив, і не питав,

а хочеш просто взяти як належне.

Ономай

Прости, царівно, знаю, що дівчата

солодкі речі люблять, але я

не вдавсь для того. В мене річ коротка,

не ти мене, а я тебе посватав,

то, значить, уподобав, справа ясна.

Адже тебе за жінку я бажаю.

Кассандра

Як можеш ти мене бажать за жінку?

Ти ж бачиш, я душею не твоя.

Ономай

Як буде мій сей стан, і сії очі,

і сі уста, вся горда пишна постать,

то де ж із них подінеться душа?

Адже й вона тоді моєю буде.

Кассандра

Не більше, ніж душа твоїх рабинь.

Ономай

Не прикладай сюди рабинь, Кассандро!

Царицею ти будеш так, як личить

моїй дружині і дочці Пріама.

Кассандра

Не личить їй десь по неволі жити,

хоч би й царицею.

Ономай

Я ж не беру тебе

рукою збройною, по волі підеш.

Я міг би прилучитись до ахейців,

і зруйнувати Трою, і забрати

тебе в полон, але я чесно хочу

тебе від батька взяти, заслуживши

послугою великою.

Кассандра

Купити мене ти хочеш, царю?

Ономай

Всі герої, найбільші навіть, купували так

собі жінок.

Кассандра

То не було геройство.

Герой користі не шукає зроду.

Ономай

Геройство мусить мати нагороду,

се і боги, і люди признають.

Кассандра

Хіба не досить слави?

Ономай

Слави маю я й так, царівно, досить, а дружини не маю ще, от і беру тебе.

Кассандра

Уже й береш? Я ще не віддаюся.

Ономай

Царівно, правду мовити, я честь

хотів тобі, питаючи, зробити,

як жриці божій і царівні Трої,

а в нас у Лідії нема звичаю

дівчат питати, коли батько згоден.

Кассандра

Знай, Ономаю, шлюб такий не буде

з Кассандрою щасливий.

Ономай

Не лякай, пророчице, мене пророкуванням.

Я думаю, що й доля любить сильних,

одважних і рішучих; кожна жінка повинна їх любити, а не любить, то муситиме полюбити.

Кассандра

Царю, не знаєш ти мене, що так говориш.

Ономай

Жінок я досить знаю.

Кассандра

Та Кассандра

ще не була між ними.

Ономай

От тому

я й хочу взять її.

Кассандра

На лихо взяв би!

Я не люблю тебе.

Ономай

Полюбиш!

Кассандра

Ні, ніколи не полюблю того, хто так підступно

скористав з нашої недолі.

Ономай

Хто так славно

твій край відрятував?

Кассандра

Я оборонцю

хвалу і дяку склала б, якби він

покинув вимагати в нагороду

мене…

Ономай

Я бачу, ти, царівно, мудра!

«Хвала і дяка» - от і вся заплата.

Та се я дам якому злидареві

від свого столу м'яса, то й почую

хвали і дяки досить.

Кассандра

Чи ти бачив,

як оборонця визволені славлять?

Ономай

Не раз, не два! Скажу тобі, царівно,

що переможця і не так ще славлять

подолані. Я й те і друге знаю -

ціна обом однакова, бо все то

безсилля силу славить. Але силу

віддати за таке - збожеволіти!

Я не безумний. Голову нести,

губити військо, щоб «хвалу і дяку»

сказав хтось по-троянськи? Я се дома

почую по-лідійськи від жіноцтва, як військо приведу назад без бою.

...Трагический юмор этой сцены в том, что Кассандра заранее видит гибель Ономая и его лидийцев и надеется отвадить нелюбимого, зато самоуверенного и настырного "героя" раньше, чем из-за нее погибнет его войско. Но своим высокомерным поведением "герой" доводит ее до того, что Кассандра в гневе кричит "Згода!", то есть даёт домогающемуся ее царю Ономаю обещание за него выйти, и... войска идут на смерть.