Прощавай
Так хотіла я тобі сказати, Та не можу навіть закричати. Твої сині очі на згадку Зафарбую новими сльозами. Зав’яжи мені їх — я повірю словам, Що тримають ще наш теплий контакт, Дозволяють вертатись до тіла без мар... Я гадаю, що був ти тоді не сам. І мене не було. Не пам’ятаю Тієї хвилі, де ми без вбрання. Стеля біла благала: «Спинися», Але ти так і не схаменувся. Тільки крики посуду на кухні Достукались, врешті, до дверей. І кришталь, і спирту ганчірка Залишились в мені повсякдень.
Читать дальше →
61
0